роль вчительки

Бути вчителем цікаво. Сьогодні до мене підійшов на перерві учень та запитав, а в якій школі я буду працювати після того, як я закінчу університет. Я відповіла, що не знаю. А він мені сказав, що було б чудово, якщо б я до них пришла працювати. Так приємно стало, що їм подобаються мої уроки.

Також сьогодні обговорили урок Жені та мій. Валентина Володимирівна сказала, як можна було більш раціонально використати час на уроці та дала багато корисних рекомендацій щодо деяких питань з методики, з реалізації соціокультурної мети. Написала два самоаналіз, та аналіз Жениного уроку, використовуючи коментар Валентини Володимирівни та Надії Андріївни.

мій улюблений 5-А.

Завтра даю заліковий урок у своєму вже улюбленому 5-А, ще декілька зустрічей і все, мені доведеться із ними попрощатися. Навіть трошки сусно… але зарах сумувати ніколи, залишилося ще трошки доробити план-конспект та набиратися сил для важкого дня.

Також сьогодні провела годину спілкування у 5-Б. початок був жахливим. Намагалася використати таку певну гру, щоб нагадати собі, перш за все, як їх звати. Ми грали в асоціації. Наприклад, я починала, Я – сова, а всі інші викидали руку вперед та казала «И это здорово!» Але асоціації деяких дітей шокували, «Я-стул» та «Я-стіл» були ще нормальними. Коли дівчина сказала, що вона пляшка, мені стало соромно, а ще одна відкрито сказала, що вона дурепа! І всі інші закричали, що це здорово! В мене навіть трохи руки опустилися, але це був лише початок, і ми повинні були ще багато зробити. Декілька цікавих вправ ми не встигли зробити із-за поведінки, вони навіть на слухаються свого класного керівника. Але я вважаю, що в кінці ми вже продуктивно працювали разом. Бо в группах вони цього робити категорично не хотіли, майже кожен сам за себе. Цікаво, а яким вони були колективом у початковій школі. Навіть шкода цих дітей, які готові здати один одного. Не відчувається колективу взагалі…

Ще один день...

Ще один день позаду, а вечір та ніч попереду. Бо потрібно так багато написати… два самоаналізу, де потрібно зазначити, що не вистачає часу для того, щоб зробити все заплановані вправи, нехай вони і маленькі. Дуже хочеться, щоб кожен з  20 учнів зрозумів все досконально,  і мені здається, коли є бажання, це можна зробити. А тому і не вистачає часу на окремі вправи. Також треба дописати, домалювати, доробити годину бесіди (позакласну годину), та дописати ще один конспект з літератури. Нічого, все, що нас не вбиває робить нас сильнішими день за днем.

Сьогодні дописала план роботи студента-практиканта, затвердила його. Віддала один варіант Валентині Володимирівні, один, також затверджений, залишила в себе. Також віддала ксерокопію індивідуального плана, написаного от руки, до кінця цього тижня усюди повинні стояти відмітки про виконання (окрім заключного етапу практики). Нібито все гаразд та проблем з оформленням та затвердженням не було.

Робочий день був продуктивним.

Вже тиждень як вчителька...

Вже пройшов цілий тиждень як я вчителюю. важка ж ця робота, робота вчителем. в мене дуже цікаві діти. спочатку я хотіла давати уроки у 5-Б, а потім зрозуміла, що це буде дуже важко. Дуже важко щось намагатися пояснювати та не відчувати взагалі ніякої віддачі. А вот 5-А це взагалі дітки золоті. Вони мені дуже допомогають. У них є бажання вчитися, навіть вже можна відчути не лише насттрій класу, а й настрій кожного учні окремо. Майже запам'тала всі імена.

Мені дуже запам'ятавя один урок літератури у 5а. Коли вже у кінці ми прочитали всі разом казочку, поговорили за змістом, зв'язали деякі події з життям, я ім роздала роздруковані запитання з відкритою відповіддю, яка складається лише з трьох слів максимум. Так на запитання, "Якого кольору було волосся у дівчини?" мені відповіли "16". та придумували такі цікаві відповіді і писали таке, до чого ми навіть не торкалися.

А взагалі цікаво працювати вчителем, тільки б часу ще вистачало і на родину, в на документацію, і на складання планів-конспектів.