Завтра даю заліковий урок у своєму вже улюбленому 5-А, ще декілька зустрічей і все, мені доведеться із ними попрощатися. Навіть трошки сусно… але зарах сумувати ніколи, залишилося ще трошки доробити план-конспект та набиратися сил для важкого дня.
Також сьогодні провела годину спілкування у 5-Б. початок був жахливим. Намагалася використати таку певну гру, щоб нагадати собі, перш за все, як їх звати. Ми грали в асоціації. Наприклад, я починала, Я – сова, а всі інші викидали руку вперед та казала «И это здорово!» Але асоціації деяких дітей шокували, «Я-стул» та «Я-стіл» були ще нормальними. Коли дівчина сказала, що вона пляшка, мені стало соромно, а ще одна відкрито сказала, що вона дурепа! І всі інші закричали, що це здорово! В мене навіть трохи руки опустилися, але це був лише початок, і ми повинні були ще багато зробити. Декілька цікавих вправ ми не встигли зробити із-за поведінки, вони навіть на слухаються свого класного керівника. Але я вважаю, що в кінці ми вже продуктивно працювали разом. Бо в группах вони цього робити категорично не хотіли, майже кожен сам за себе. Цікаво, а яким вони були колективом у початковій школі. Навіть шкода цих дітей, які готові здати один одного. Не відчувається колективу взагалі…
А які відчуття у ролі вчителькі української?
ВідповістиВидалитиПрохання до всіх!
ВідповістиВидалитиЗайдіть: Налаштування - Примітки - Показувати перевірку словами для коментарів? - Ні.
Буде зручніше спілкуватися. Дякую!